Офіційний сайт Філії Новобузького
Центру профільного навчання ЗОШ №1

 
» Історія виникнення і розвитку швейних машин. Класифікація швейних машин. Підприємства та фірми-виробники швейного обладнання
на правах рекламы

Історія виникнення і розвитку швейних машин. Класифікація швейних машин. Підприємства та фірми-виробники швейного обладнання

Історія виникнення і розвитку швейних машин. Перший невдалий проект швейної машини запропонував в кінці ХV ст. Леонардо да Вінчі. Наступні спроби винайти швейну машину відносяться до другої половини XVIII ст. У 1755 р. німець К. Вейзенталь отримав патент на швейну машину, що копіює утворення стібка вручну (машина однониткового ланцюгового стібка). У 1790 р. англієць Т. Сент винайшов швейну машину для пошиття взуття. Машина з ручним приводом, також вручну під голкою переміщувались і заготовки взуття. Більш досконалу машину однониткового ланцюгового стібка у 1828 р. створив француз Б. Тімоньє. Всі ці машини не отримали широкого практичного застосування. І тільки в 1834 р. американець У. Хант винайшов голку з вушком на гострому кінці і човниковий пристрій.
У 1844-1845 р.р. американець Е. Хоу винайшов першу швейну машину човникового стібка, вона була дуже недосконалою.
В 1850-1851 р.р. зусиллями американців А. Вільсона, І. Зінгера швейна машина практично була доведена до досконалості, голка рухалась вертикально, а тканина притискалась лапкою, розміщувалась на горизонтальній платформі. Переривчастий рух тканини спочатку здійснювався зубчастим колесом, потім - зубчастою рейкою.
В цей період американці Гробер і Бекер винайшли швейну машину двониткового ланцюгового стібка. В 1858 р. їх співвітчизник Д. Джиббс вперше винайшов обертаючий петлювач.
В Росії свого виробництва швейних машин не було, їх привозили з Америки і Німеччини. У м. Подольську в 1900 р. американська фірма „Зінгер” організувала майстерню, в якій машини складали з деталей, що привозились із-за кордону і випускали 600 тис. машин в рік.
Тільки після 1917 р. в Росії почали створювати заводи швейного обладнання. Шляхи вдосконалення швейного машинобудування беруть початок з 30-х р. і до тепер. На початковому етапі вітчизняні машинобудівні заводи випускали для швейної промисловості універсальні швейні машини, для пошиття різних видів виробів не залежно від товщини і властивостей тканини.
Сучасний етап швейної промисловості характерний створенням автоматизованих машин, машин-напівавтоматів і агрегатів.

Класифікація швейних машин.

Все основне й технологічне обладнання швейного виробництва поділяють на чотири групи:
    - обладнання підготовчо-розкрійного виробництва;
    - швейне технологічне обладнання;
    - обладнання волого-теплової обробки напівфабрикатів і виробів;
    - конвеєрні пристрої і механізми.
Розрізняють три типи класифікацій швейних машин: технологічну, конструкторську і заводську. За характером переплетення ниток у строчці швейне обладнання поділяють на машини човникового й ланцюгового стібка.
Технологічна класифікація швейних машин поділяється на такі групи:
    - прямострочні машини човникового стібка;
    - прямострочні машини однониткового ланцюгового стібка;
    - прямострочні машини багатониткового ланцюгового стібка;
    - машини для зигзагоподібної строчки човникового стібка;
    - машини з обметувальними стібками;
    - машини для потайного підшивного стібка;
    - напівавтомати для пришивання фурнітури, операційних талонів;
    - напівавтомати для збирання і обробки окремих деталей одягу;
    - напівавтомати для виготовлення петель, виконання закріпок і коротких швів.

В основу конструкторської класифікації закладені особливості конструкції, які характеризують даний тип машини (призначення і продуктивність машини, частота обертання головного вала, типи і номери голок, завод-виготовлювач і т. ін.).
Відповідно заводській класифікації, всі машини діляться на класи та варіанти. Заводи-виготовлювачі встановлюють свій відповідний клас. Так, Подольський механічний завод (ПМЗ) присвоює кожному класу певний порядковий номер: 26, 27, 95. При виготовленні варіантів уже існуючих машин до номера добавляють цифру або літеру алфавіту: 51-А клас, 302-1 клас.
Іноземні фірми застосовують цифрові і рідше буквені позначки класифікації, так МО-816 кл. фірми „Джукі” (Японія) або 8332/3055 кл. об'єднання „Текстима” Німеччина. Позначення промислових іноземних швейних машин несе певну технічну інформацію, кожна фірма має свою індексацію і кодування.
Підприємства та фірми-виробники швейного обладнання. Найбільші заводи виробники швейних машин країн СНД: Подольський механічний завод (ПМЗ) випускає машини і напівавтомати човникового і ланцюгового стібка, Оршанський завод машинобудування (ОЗЛМ) – машини човникового стібка, Полтавський завод швейних машин (ПЗШМ) - машини для зшивання хутра та вишивання, Ростовський механічний завод (РЛМЗ) – машини для виготовлення петель і ін.
В світі нараховується більш ніж 100 фірм які випускають промислові та побутові швейні машини і різні супутні їм вироби та пристрої (голки, електроприводи, пристосування). Самих найбільших фірм швейного машинобудування нараховується 20-25: американські „Зінгер”, „Юніон Спеціал”, „Рис”; німецькі „Штробель”, „Пфафф”, „Адлер”, „Дюркопп”, „Протос”, „Поркерт”, „Торрінгтон”, „Текстима”; італійські „Роквелл-Римольді”, „Неккі”; англійські „АМФ Кларбро”; японські „Ямато”, „Джукі”, „Канасаі Спеціаль”, „Сейко”, „Пегасу”, „Тойота”, „Бразер”; венгерські „Паннонія”; швейцарські „Берліна”.


Концепція профільного навчання