Офіційний сайт Філії Новобузького
Центру профільного навчання ЗОШ №1

 
» Архіватори. Антивіруси. Робота з дисками
на правах рекламы

Архіватори. Антивіруси. Робота з дисками

Архіватори.


Архів - це файл, куди у стиснутому (у тридесять разів) вигляді поміщають інші файли. Для архівування файлів використовують програми - архіватори Zip, Rar тощо з приставкою Win, якщо програми призначені для ОС Windows. Програма Total Commander має доступ до програм архівування і сама пропонує назву архівному файлу (користувач може ввести іншу назву), дописує йому розширення zip чи гаг і розташовує у папці, відкритій у сусідньому вікні. Щоб виконати архівування, файли вибирають і застосовують до них команду "Запакувати" з меню Файл. Зворотну дію (розархівування) виконують так: вибирають файл-архів і застосовують до нього команду "Розпакувати".
Ще простіше файли чи папки можна занести в архів і вибрати з нього файл за допомогою програм WinZip чи WinRar. Для занесення в архів достатньо піктограму об'єкта перетягти на ярлик програми WinZip і ввести назву архіву. Щоб виконати зворотну дію, достатньо клацнути на піктограмі архіву, вибрати потрібні об'єкти і виконати команду "Розпакувати", зазначивши адресу папки-клієнта. Усі ці дії виконуються ще простіше - за допомогою команд "Додати в архів" (Add to Zip) чи "Розархівувати" (Extract files) в контекстних меню вибраного файлу чи головного меню програми відповідно, якщо програма-архіватор є на комп'ютері.
Є змога архівувати об'єкти за допомогою команди "Відправити..." у zip-папку. Під час архівування стежте, щоб власні назви файлів не містили деяких заборонених архіватором символів кирилиці, наприклад, «і».
Якщо файли великі, то створюють багатотомні архіви. Наприклад, створюють томи по 1,4 Мбайта, щоб кожний том поміщався на окремій дискеті.
Якщо архів переноситься на інший комп'ютер, то на цьому комп'ютері повинна бути інстальована програма - архіватор того ж формату стискування (zip чи гаг), що й на «рідному» комп'ютері. Якщо такої програми немає, то архів не вдасться розпакувати. У цьому випадку створюють архів, який розпаковується автоматично (sfх - архів). Такий архів має розширення .ехе, є виконуваним файлом і не потребує наявності програми - архіватора для свого розпакування.
Коли створюється архів, користувач має простежити, куди і під якою назвою програма має намір його зберегти. Ці параметри він може змінити, задавши потрібний шлях і назву в діалоговому вікні.
Програми класу WinRar зручні для самостійного вивчення. Усі команди меню, кнопки панелі інструментів і параметри налаштування режимів функціонування настільки зрозумілі, що тут немає потреби їх детально описувати. Ідеально діє принцип «plag and play» сучасних інформаційних технологій - «вмикай і працюй».

Обслуговування дисків.


Для обслуговування дисків використовують системні програми або спеціалізований пакет програм Norton Utilities for Windows.
До операцій обслуговування дисків належать:
1) форматування диска;
2) створення логічних розділів (дисків) на вінчестері в межах певної файлової системи;
3) зміна файлової системи, наприклад, перехід від FAT32 до NTFS;
4) очищення диска від непотрібних файлів;
5) сканування диска з метою виявлення логічних помилок;
6) дефрагментація диска;
7) сканування диска з метою виявлення фізичних дефектів;
8) призначення завдань для обслуговування за розкладом; 37 лікування диска з метою блокування зіпсованих кластерів;
10) відновлення системи (створення рятівних копій системних областей дисків тощо);
11) антивірусне сканування дисків і лікування файлів.
Під час форматування втрачається уся інформація на диску. Команда "Форматувати" доступна в контекстному меню дисків. На навчальних комп'ютерах нею користуватися не можна, у домашніх умовах її варто застосовувати для форматування використаних дискет.
Логічні розділи на вінчестері зазвичай створюють під час купівлі комп'ютера, їх рідко міняють. Файлову систему NTFS використовують для роботи з великими відеофайлами.
Операції 4-10 виконують за допомогою програм із папки Службові, що у є папці Стандартні, доступній з головного меню Windows.
Програма сканування дисків з метою виявлення логічних помилок часто запускається автоматично під час вмикання комп'ютера, зокрема, якщо перед цим комп'ютер було вимкнено не за правилами або внаслідок зникнення живлення. Рекомендується дочекатися її завершення. Часто (але не завжди) цією програмою можна відновити стару дискету, з якої не зчитуються дані. Програму можна запустити за допомогою команди з головного меню Виконати так: chkdsk a:.
Дефрагментацію диска (команда defrag.exe) рекомендують виконувати, якщо рівень фрагментації (розкид кластерів файлу по поверхні диска) перевищує 7%.

Антивірусний захист.


Віруси створюють люди. Ідею їм підкинув письменник-фантаст Т. Дж. Райн в одній зі своїх книг у 1977 році, коли про такий феномен фахівці й гадки не мали. А через десять років реальні вірусні епідемії почали масово виводити комп'ютери з-під контролю людини. Найбільш відомі епідемії «Чорнобиль» та «І Love» вивели з ладу на певний час сотні тисяч комп'ютерів. Тому антивірусним захистом нехтувати не можна. На жаль, на практиці власники комп'ютерів здебільшого починають вживати потрібних заходів лише після того, коли відчують на собі силу вірусного чи хакерського удару.
Віруси - це зазвичай короткі програми, здатні саморозмножуватися у файловій системі, копіюючись в інші програми, і вести деструктивні дії. Потрапляючи в оперативну пам'ять разом із «зараженою» програмою-носієм, вірус дописується до кодів інших ще здорових програм, які запускає на виконання користувач, а через дискети і мережу переноситься з комп'ютера на комп'ютер. Віруси поширюються, в основному, через виконувані ехе та com файли. Дуже небезпечні, так звані, бутові віруси, які живуть у бут-секторах дисків. Однак у сучасних комп'ютерах, що не завантажуються з дискет та ігнорують бут-сектор, ця небезпека менш актуальна.
Головні ознаки вірусного зараження:
1) уповільнення роботи програм;
2) зменшення обсягу доступної оперативної пам'яті;
3) «падіння» операційної системи;
4) виникнення різноманітних відео чи звукових ефектів;
5) самовимикання чи самоперезавантаження комп'ютера з втратою поточних даних;
6) збільшення обсягів виконуваних файлів;
7) поява нових файлів;
8) втрата паролів доступу до мережі чи інших ресурсів;
9) віддалене втручання в систему сторонніх осіб, тобто втрата конфіденційності, тощо.
Головні засоби профілактики зараження: перевіряти дискети, які побували на чужих комп'ютерах антивірусними програмами і не відкривати незнайомих файлів, отриманих через мережу; періодично сканувати файлову структуру антивірусними сканерами і вмикати антивірусні монітори під час роботи з чужими файлами та дискетами. Для цього є такі пакети антивірусного захисту: AVP, Dr. Web, NOD, Panda, Norton Antivirus, Kasperskiy.
Сканування файлової структури може бути тривалим, тому його рекомендують виконувати за певним розкладом із застосуванням засобів призначення завдань. Ці програми ефективно захищають комп'ютер за умови регулярного поновлення користувачем через Інтернет баз зі штампами (зразками) вірусів, які використовують програми під час роботи.
Власникам комп'ютерів, під'єднаних до мережі, зокрема провайдерам і банкам, слід остерігатися також хакерських атак, їх можна запобігти, використовуючи найновіші ліцензовані програмні засоби, які постійно підтримують і удосконалюють фірми-розробники, що гарантують або 100% безпеку, або, принаймні, швидке реагування з метою усунення можливих небезпек. Прикладом такого засобу є другий сервісний пакет SP2 з передовими технологіями безпеки, який використовують для оновлення ОС MS Windows ХР.
Концепція профільного навчання