Хто ж стоїть біля витоків плекання компетентної та успішної людини? Звичайно, сьогодні, як і в усі часи, така місія покладена на педагога. Але чи потрібен суспільству вчитель, який лише сумлінно виконує всі адміністративні вказівки та старанно прямує вже прокладеними вчительськими стежинами? Справжній педагог XXI століття — це ви- сококомпетентний професіонал, який володіє глибокими педагогічними знаннями та здатен продукувати нові цікаві ідеї, спрямовані на вдосконалення освітнього процесу загалом, успішний, здатний до творчих нестандартних рішень, готовий до роботи в умовах ринкових відносин
Педагогічна праця вже від самих витоків має творчий і дослідницький характер, тому методична діяльність має стати для сучасного вчителя життєвою потребою й, водночас, обов’язковою вимогою, найважливішою умовою забезпечення ефективного функціонування й розвитку школи. Тому сьогодні методичний супровід набуває особливого забарвлення: це має бути постійний рух за висхідною траєкторією, спрямований на оновлення форм і змісту, це палітра модернізованих підходів і постійний методичний діалог із педагогом, творчий тандем, який може забезпечити підтримання належної професійної форми як педагога, так і методиста.
Метою роботи методиста є окреслення основних аспектів модернізації методичного супроводу, створення умов для всебічного розвитку особистості педагога словесника та досягнення акмеологічного рівня його професіоналізму, озброєння кожного вчителя необхідними для цього знаннями, уміннями й навичками, напрацювання стратегій для створення реальної творчої атмосфери в колективі педагогів-словесників міста чи району. Використання акмеологічних підходів у роботі як з учителями, так і з учнями сприяє створенню нового світорозуміння, оволодіння мистецтвом життєтворчості, а відтак ефективного виконання життєвих і соціальних ролей. Чим потужніший творчий ресурс людини, тим легше їй здолати життєві труднощі та кризові настрої, оволодіти новими професійними якостями.
Усі аргументи оновлення методичної взаємодії за сферами професійно-педагогічної діяльності, професійно-педагогічного спілкування й особистості словесника-майстра взаємопов’язані, їм властива самоорганізація і саморозвиток під впливом певних акмеологічних факторів. Адже сьогодення вимагає творчого вчителя, учителя- дослідника, який піднімається на вершину педагогічної майстерності, учителя, який прагне до цієї вершини, але подолати яку, мабуть, нікому не вдалося, бо межі росту, удосконалення немає. Тому науково-методична робота набуває нових елементів. У її структурі має виявлятися вся сукупність умов розвитку особистості педагога та досягнення акмеологічного рівня його професіоналізму, зростання акмекомпетентності. Тобто методичній службі варто будувати взаємодію з педагогами на основі такої науки, як акмеологія.
Акмеологія (від давньогрецького «акме» — квітуча сила, вершина) — наука про досягнення людиною найвищих вершин у життєдіяльності та самореалізації творчого потенціалу, який є основою загальнолюдських потенційних можливостей. У центрі діяльності сучасного педагога — створення умов для розкриття й розвитку життєвого ресурсу кожної дитини, адже саме це відкриє можливість оволодіти певними якостями й уміннями, що забезпечать її повноцінну самореалізацію та сприятимуть досягненню життєвого успіху. Однак лише компетентний педагог, який здатен до перетворень і вдосконалення, зможе виплекати особистість із високим акмеологічним рівнем особистісної зрілості.
Оскільки професіоналізм педагогічної діяльності — це мистецтво педагога формувати в школярів здатність творчо використовувати отримані знання, уміння й навички для продуктивного розв’язання життєвих і фахових завдань та ситуацій, то доцільним буде не лише створення акмеологічного освітнього середовища, а й плекання методистом особистості вчителя-акмеолога.
Основні завдання методиста, який формує особистість учителя-акмеолога: *утілення теоретичних знань у практичну діяльність;
* розкриття резервних комплексів учителів;
* зростання акмеологічної освіченості вчителів;
* виховання дієвого інтересу вчителів до акмеологічної навчально-виховної діяльності;
* вироблення ефективного інструментарію для реалізації практичного акспекту акмеологізації.
Основним завданням методичної служби є спрямування діяльності на формування семіотичного аспекту компетентності педагогів, що базується на постійній потребі вдосконалювати себе, змінювати підходи до своєї роботи.
Ефективність акмеологізації навчально-виховного процесу значно залежить від наукового супроводу й підтримки. Доцільно за активної участі науковців проводити практичні семінари, зустрічі, засідання за круглим столом, майстер-класи, де розв’язувати проблеми, обговорювати досягнуті результати, окреслювати перспективи розвитку.
Підвищенню рівня професійної компетентності та становленню вчителя як педагога-акмеолога сприяє проведення таких методичних заходів, як проблемний педагогічний семінар «Акмеологізація освітнього процесу» чи «Створення акмеологічного навчально-методичного простору», психолого-педагогічного семінару ляакмеолога»; організація роботи творчих груп, зокрема з питань «Використання акмеологічних технологій у навчально-виховній діяльності», «НІТ та акмеологізація навчально-виховного процесу». З метою ефективного використання акмеологічних технологій важливо організувати на рівні методоб’єднань діяльність творчих лабораторій. Однією з умов акмеологізації методичної діяльності є поступова інтеграція акмеологічних прийомів і методів у традиційні та поєднання з тими, що сьогодні на часі. Цьому сприяє проведення семінарів-практикумів, науково-практичних конференцій, педагогічних майстерень, де одним із питань буде акмеологія. Зокрема, під час науково-практичної конференції «Творчість М. Коцюбинського через призму сучасності» вчителями-словесниками практично продемонстровано на учасниках заходу ви-користання акмеологічних прийомів і стратегій під час вивчення творчості письменника; темою міжпредметної науково-практичної конференції є «Особливості використання компаративного аналізу літературного твору в умовах акмеоло-гічного середовйща загальноосвітнього навчального закладу», де теоретично та практично розглянуто можливість «творчого тандему» компаративістики й акмеології.
Саме за таких умов вдало формуватиметься акмеологічна компетентність педагога.
Акмеологічна компетентність — це інтегральна готовність і здатність зрілої особистості будувати свій поступовий психічний і професійний розвиток із постійним ускладненням завдань і зростанням рівня досягнень, які найбільш повно реалізують психологічні ресурси, що має людина.
Слід пам’ятати про психологічний супровід формування вчителя-акмеолога. Його ефективність передбачає створення внутрішніх умов (психолого-педагогічний семінар) досягнення педагогом професійного акме:
* активність людини;
* побудова свого професійного шляху за висхідною траєкторією;
* прагнення людини до досягнення свого максимального рівня;
* мотивація самореалізації;
* високий рівень вимог до самого себе;
* здатність мобілізувати вс! професійні можливості, які є в людини;
* здатність до відновлення втрачених сил після великих і виснажливих справ;
* прагнення до збереження та примноження своїх досягнень.
Для здійснення ефективного методичного супроводу педагогічної діяльності необхідно вибудувати орієнтовну модель професійного зростання вчителя-акмеолога. Кожен педагог матиме певний орієнтир для вдосконалення, водночас ці критерії створюють умови для моніторингу акмеологічного зростання кожного вчителя з точки зору наявності тієї чи іншої риси, сприяють проведенню певної корекційної індивідуальної роботи.
Значимими рисами вчителя-акмеолога є наявність аналітичних і рефлексивних умінь, причому тут мають на увазі не тільки вміння ана-лізувати проведений або побачений урок, корегувати свою діяльність на уроці залежно від ситуації, але й уміння узагальнювати свій педагогічний досвід, визначати найбільш перспективні й особистісно значущі для методичного самовдосконалення теми. Від ефективності методичної роботи (включаючи психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу) безпосередньо залежить результативність педагогічної праці, тобто якість освіти. У зв’язку із цим цілком доречно розглянути ці питання під час засідань методоб’єднань, виробити підходи до сис¬теми акмеологізації навчально-виховного процесу, що сприятимуть підвищенню якості освіти.
Сформовані в учителя проектувальні вміння є необхідними умовами для ефективного розвитку їх і в учнів, причому не тільки в старшій ланці, але й в учнів основної та частково початкової школи.
Здатність до творчості — це одна з найважливіших складових професійної культури вчителя-акмеолога.
Траєкторії зростання педагогічної майстер-ності вчителя-акмеолога проходять через використання і творче моделювання акмеологічних технологій, що базується на науково-методичних засадах та охоплює весь освітній процес і спрямоване на розкриття резервного комплексу кожного учня й учителя. Це досить яскраво виявляється в ході урочної діяльності. Під час проведення акмеологічних уроків учителі вдало реалізують операційно-дієвий компонент уроку, а також такі компоненти змісту освіти, як досвід емоційно- чуттєвого ставлення до світу, досвід творчої ді¬яльності. Педагогам доцільно здійснювати дидактичну імпровізацію, використовувати зміст уроку для творення акмеологічно спрямованих життєоранізуючих імпресингів. Важливе місце в ді-яльності педагога відведено активізації творчого потенціалу учня. Це відбувається через використання стратегій творчого пошуку, творче проек-тування діяльності як учителями, так і учнями.
Акмеологічні акценти уроку можуть проходити через будь-який етап або ж можуть бути використані вчителем у комплексі:
* акмепочаток уроку. Збудження процесу ак- меологічної самоорганізації учня;
* акмеактуалізація й акмемотивація. Стимулювально-мотиваційна діяльність учителя;
* акмесприйняття. Використання стратегії творчого пошуку;
* акмерелаксація. Психотерапевтична майстерність учителя;
* акмеімпровізація. Акмеологічна майстерність учителя — це його здатність реалізовувати операційно-дієвий компонент уроку;
* акмеологічне домашнє задоволення.
Методист покликаний розв’язати проблему переорієнтації методичної діяльності на розвиток особистості вчителя, формування його професійно важливих компетентностей, якнайповнішого використання потенційних творчих можливостей.
[i]Тому пріоритети методичного супроводу у світлі нової освітньої парадигми можна об'єднати таким чином:[/i]
* створення умов для всебічного розвитку особистості педагога-словесника та досягнення акмеологічного рівня його професіоналізму;
* озброєння кожного вчителя необхідними для цього знаннями, уміннями й навичками через уміле поєднання традиційних та інноваційних методів і форм методичної роботи;
* створення особистісно зорієнтованої моделі методичного супроводу;
* перехід на новий рівень взаємодії педагога й методиста: пошук шляхів розвитку й удосконалення професійної майстерності педагога через мережеву взаємодію;
* підвищення рівня інформаційної культури педагога й рівня оволодіння інформаційними технологіями;
* ефективне використання інтернет-ресурсів у співдіяльності «методист - учитель»;
* забезпечення формування основних компетентностей учителя та здійснення акмеологічного підходу до методичного супроводу педагогічної діяльності педагога; плекання особистості вчителя-акмеолога; формування дієвого інтересу до акмеологічної освітньої діяльності.
Педагогічна праця вже від самих витоків має творчий і дослідницький характер, тому методична діяльність має стати для сучасного вчителя життєвою потребою й, водночас, обов’язковою вимогою, найважливішою умовою забезпечення ефективного функціонування й розвитку школи. Тому сьогодні методичний супровід набуває особливого забарвлення: це має бути постійний рух за висхідною траєкторією, спрямований на оновлення форм і змісту, це палітра модернізованих підходів і постійний методичний діалог із педагогом, творчий тандем, який може забезпечити підтримання належної професійної форми як педагога, так і методиста.
Метою роботи методиста є окреслення основних аспектів модернізації методичного супроводу, створення умов для всебічного розвитку особистості педагога словесника та досягнення акмеологічного рівня його професіоналізму, озброєння кожного вчителя необхідними для цього знаннями, уміннями й навичками, напрацювання стратегій для створення реальної творчої атмосфери в колективі педагогів-словесників міста чи району. Використання акмеологічних підходів у роботі як з учителями, так і з учнями сприяє створенню нового світорозуміння, оволодіння мистецтвом життєтворчості, а відтак ефективного виконання життєвих і соціальних ролей. Чим потужніший творчий ресурс людини, тим легше їй здолати життєві труднощі та кризові настрої, оволодіти новими професійними якостями.
Усі аргументи оновлення методичної взаємодії за сферами професійно-педагогічної діяльності, професійно-педагогічного спілкування й особистості словесника-майстра взаємопов’язані, їм властива самоорганізація і саморозвиток під впливом певних акмеологічних факторів. Адже сьогодення вимагає творчого вчителя, учителя- дослідника, який піднімається на вершину педагогічної майстерності, учителя, який прагне до цієї вершини, але подолати яку, мабуть, нікому не вдалося, бо межі росту, удосконалення немає. Тому науково-методична робота набуває нових елементів. У її структурі має виявлятися вся сукупність умов розвитку особистості педагога та досягнення акмеологічного рівня його професіоналізму, зростання акмекомпетентності. Тобто методичній службі варто будувати взаємодію з педагогами на основі такої науки, як акмеологія.
Акмеологія (від давньогрецького «акме» — квітуча сила, вершина) — наука про досягнення людиною найвищих вершин у життєдіяльності та самореалізації творчого потенціалу, який є основою загальнолюдських потенційних можливостей. У центрі діяльності сучасного педагога — створення умов для розкриття й розвитку життєвого ресурсу кожної дитини, адже саме це відкриє можливість оволодіти певними якостями й уміннями, що забезпечать її повноцінну самореалізацію та сприятимуть досягненню життєвого успіху. Однак лише компетентний педагог, який здатен до перетворень і вдосконалення, зможе виплекати особистість із високим акмеологічним рівнем особистісної зрілості.
Оскільки професіоналізм педагогічної діяльності — це мистецтво педагога формувати в школярів здатність творчо використовувати отримані знання, уміння й навички для продуктивного розв’язання життєвих і фахових завдань та ситуацій, то доцільним буде не лише створення акмеологічного освітнього середовища, а й плекання методистом особистості вчителя-акмеолога.
Основні завдання методиста, який формує особистість учителя-акмеолога: *утілення теоретичних знань у практичну діяльність;
* розкриття резервних комплексів учителів;
* зростання акмеологічної освіченості вчителів;
* виховання дієвого інтересу вчителів до акмеологічної навчально-виховної діяльності;
* вироблення ефективного інструментарію для реалізації практичного акспекту акмеологізації.
Основним завданням методичної служби є спрямування діяльності на формування семіотичного аспекту компетентності педагогів, що базується на постійній потребі вдосконалювати себе, змінювати підходи до своєї роботи.
Ефективність акмеологізації навчально-виховного процесу значно залежить від наукового супроводу й підтримки. Доцільно за активної участі науковців проводити практичні семінари, зустрічі, засідання за круглим столом, майстер-класи, де розв’язувати проблеми, обговорювати досягнуті результати, окреслювати перспективи розвитку.
Підвищенню рівня професійної компетентності та становленню вчителя як педагога-акмеолога сприяє проведення таких методичних заходів, як проблемний педагогічний семінар «Акмеологізація освітнього процесу» чи «Створення акмеологічного навчально-методичного простору», психолого-педагогічного семінару ляакмеолога»; організація роботи творчих груп, зокрема з питань «Використання акмеологічних технологій у навчально-виховній діяльності», «НІТ та акмеологізація навчально-виховного процесу». З метою ефективного використання акмеологічних технологій важливо організувати на рівні методоб’єднань діяльність творчих лабораторій. Однією з умов акмеологізації методичної діяльності є поступова інтеграція акмеологічних прийомів і методів у традиційні та поєднання з тими, що сьогодні на часі. Цьому сприяє проведення семінарів-практикумів, науково-практичних конференцій, педагогічних майстерень, де одним із питань буде акмеологія. Зокрема, під час науково-практичної конференції «Творчість М. Коцюбинського через призму сучасності» вчителями-словесниками практично продемонстровано на учасниках заходу ви-користання акмеологічних прийомів і стратегій під час вивчення творчості письменника; темою міжпредметної науково-практичної конференції є «Особливості використання компаративного аналізу літературного твору в умовах акмеоло-гічного середовйща загальноосвітнього навчального закладу», де теоретично та практично розглянуто можливість «творчого тандему» компаративістики й акмеології.
Саме за таких умов вдало формуватиметься акмеологічна компетентність педагога.
Акмеологічна компетентність — це інтегральна готовність і здатність зрілої особистості будувати свій поступовий психічний і професійний розвиток із постійним ускладненням завдань і зростанням рівня досягнень, які найбільш повно реалізують психологічні ресурси, що має людина.
Слід пам’ятати про психологічний супровід формування вчителя-акмеолога. Його ефективність передбачає створення внутрішніх умов (психолого-педагогічний семінар) досягнення педагогом професійного акме:
* активність людини;
* побудова свого професійного шляху за висхідною траєкторією;
* прагнення людини до досягнення свого максимального рівня;
* мотивація самореалізації;
* високий рівень вимог до самого себе;
* здатність мобілізувати вс! професійні можливості, які є в людини;
* здатність до відновлення втрачених сил після великих і виснажливих справ;
* прагнення до збереження та примноження своїх досягнень.
Для здійснення ефективного методичного супроводу педагогічної діяльності необхідно вибудувати орієнтовну модель професійного зростання вчителя-акмеолога. Кожен педагог матиме певний орієнтир для вдосконалення, водночас ці критерії створюють умови для моніторингу акмеологічного зростання кожного вчителя з точки зору наявності тієї чи іншої риси, сприяють проведенню певної корекційної індивідуальної роботи.
Значимими рисами вчителя-акмеолога є наявність аналітичних і рефлексивних умінь, причому тут мають на увазі не тільки вміння ана-лізувати проведений або побачений урок, корегувати свою діяльність на уроці залежно від ситуації, але й уміння узагальнювати свій педагогічний досвід, визначати найбільш перспективні й особистісно значущі для методичного самовдосконалення теми. Від ефективності методичної роботи (включаючи психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу) безпосередньо залежить результативність педагогічної праці, тобто якість освіти. У зв’язку із цим цілком доречно розглянути ці питання під час засідань методоб’єднань, виробити підходи до сис¬теми акмеологізації навчально-виховного процесу, що сприятимуть підвищенню якості освіти.
Сформовані в учителя проектувальні вміння є необхідними умовами для ефективного розвитку їх і в учнів, причому не тільки в старшій ланці, але й в учнів основної та частково початкової школи.
Здатність до творчості — це одна з найважливіших складових професійної культури вчителя-акмеолога.
Траєкторії зростання педагогічної майстер-ності вчителя-акмеолога проходять через використання і творче моделювання акмеологічних технологій, що базується на науково-методичних засадах та охоплює весь освітній процес і спрямоване на розкриття резервного комплексу кожного учня й учителя. Це досить яскраво виявляється в ході урочної діяльності. Під час проведення акмеологічних уроків учителі вдало реалізують операційно-дієвий компонент уроку, а також такі компоненти змісту освіти, як досвід емоційно- чуттєвого ставлення до світу, досвід творчої ді¬яльності. Педагогам доцільно здійснювати дидактичну імпровізацію, використовувати зміст уроку для творення акмеологічно спрямованих життєоранізуючих імпресингів. Важливе місце в ді-яльності педагога відведено активізації творчого потенціалу учня. Це відбувається через використання стратегій творчого пошуку, творче проек-тування діяльності як учителями, так і учнями.
Акмеологічні акценти уроку можуть проходити через будь-який етап або ж можуть бути використані вчителем у комплексі:
* акмепочаток уроку. Збудження процесу ак- меологічної самоорганізації учня;
* акмеактуалізація й акмемотивація. Стимулювально-мотиваційна діяльність учителя;
* акмесприйняття. Використання стратегії творчого пошуку;
* акмерелаксація. Психотерапевтична майстерність учителя;
* акмеімпровізація. Акмеологічна майстерність учителя — це його здатність реалізовувати операційно-дієвий компонент уроку;
* акмеологічне домашнє задоволення.
Методист покликаний розв’язати проблему переорієнтації методичної діяльності на розвиток особистості вчителя, формування його професійно важливих компетентностей, якнайповнішого використання потенційних творчих можливостей.
[i]Тому пріоритети методичного супроводу у світлі нової освітньої парадигми можна об'єднати таким чином:[/i]
* створення умов для всебічного розвитку особистості педагога-словесника та досягнення акмеологічного рівня його професіоналізму;
* озброєння кожного вчителя необхідними для цього знаннями, уміннями й навичками через уміле поєднання традиційних та інноваційних методів і форм методичної роботи;
* створення особистісно зорієнтованої моделі методичного супроводу;
* перехід на новий рівень взаємодії педагога й методиста: пошук шляхів розвитку й удосконалення професійної майстерності педагога через мережеву взаємодію;
* підвищення рівня інформаційної культури педагога й рівня оволодіння інформаційними технологіями;
* ефективне використання інтернет-ресурсів у співдіяльності «методист - учитель»;
* забезпечення формування основних компетентностей учителя та здійснення акмеологічного підходу до методичного супроводу педагогічної діяльності педагога; плекання особистості вчителя-акмеолога; формування дієвого інтересу до акмеологічної освітньої діяльності.